 |
Одеська залiзниця проcтягнулась бiльше нiж на 4200 км, а починалась вона з першої дiльницi, протяжністю 222,52 версти вiд Одеси до Балти з вiдгалуженням вiд Роздiльної до Кучургана та з гiлкою до карантинної пристанi в Одесi. 3 грудня 1865 р. вiдбулося урочисте вiдкриття залiзницi. Як самостiйний механiзм Одеська залiзниця проiснувала 13 рокiв i з 1878 року ввiйшла до складу акцiонерного товариства Пiвденно-Захiдних залiзниць.
У 1936 р. Одеська залiзниця знову видiлилась у самостiйну одиницю, але у 1953 р. у зв’язку з реорганiзацiєю була об’єднана з Кишинiвською i до 1979 р. носила назву Одесько-Кишинiвська.
У 1976 р. Одеську залiзницю за великi успiхи, досягнутi у виконаннi завдань з перевезення вантажiв та пасажирiв, нагороджено орденом Трудового Червоного Прапору.
У 1978 р. вiдбулося урочисте вiдкриття Мiжнародного паромного комплексу Iллiчiвськ-Варна.
З 1979 р. магiстралi знову було повернуто первiсну назву – Одеська залізниця, а з її складу видiлена самостiйна Молдавська залiзниця.
З 1992 р. Одеська залiзниця функцiонує у складi Укрзалiзницi.
У 1993-2000 рр. було реорганiзовано Одеське, Шевченкiвське, Знам’янське, Херсонське вiддiлення і Гайворонський пiдвiддiл, а також створено Одеську, Шевченкiвську, Знам’янську, Херсонську і Гайворонську дирекцiї з залiзничних перевезень.
1994 р. – початок створення галузевих служб (господарств) в управлiннi залiзницi.
У 1992-1999 рр. електрифiковано та введено до експлуатацiї дiльницi Помiчна-Котовськ-Роздiльна, Вапнярка-Котовськ-Роздiльна, Кучурган-Роздiльна, Пересип-Одеса-Порт. Електрифiковано п’ять колiй у Пiвденному парку ст. Одеса-Застава-I. Протяжнiсть електрифiкованих лiнiй – 1708 км, що становить 39,9 % загальної протяжностi залiзницi.
У 1993-1995 рр. – створено єдиний диспетчерський центр керування перевезеннями.
У 1997 р. в Iллiчiвську та Одеському морському порту вiдкрито нові зерноперевантажувальні комплекси.
У 1998 р. на Одеськiй залiзницi введено фiрмове обслуговування пасажирiв у примiських поїздах.
У груднi 1998 р.-квiтнi 1999 р. встановлено паромний зв’язок вiд Одеси до Потi та Батумi.
У 1998 р. до складу залiзницi ввiйшли дiльницi Ренi та Болград Молдавської залiзницi. У 1997-1998 рр. вiдбулося вiдновлення та розвиток дiльницi Долинська-Помiчна.
У 1999 р. згiдно з програмою Укрзалiзницi на Одеськiй залiзницi вiдкриті та працюють сервiснi центри на вокзалах Одеса-Головна, Херсон, Миколаїв, Черкаси, Вапнярка, які надають понад 30 видiв послуг. Для полiпшення швидкостi придбання квиткiв до будь-якої станцiї та у зворотному напрямку, всi вузловi станцiї обладнано системою "Експрес-УЗ", а iншi включено до диспетчерських термiналiв.
У 2000-2001 рр. – реструктуризацiя господарств залiзницi.
На залiзницi продовжується вiдновлення та реорганiзацiя вокзалiв: Одеського, Вапнярського, Кіровоградського та Бiлгород-Днiстровського.
Програмою розвитку залiзницi до 2005 р. передбачається реконструкцiя та будiвництво до 100 об’єктiв на загальну суму 194 млн 462 тис. грн.
Джерело: Офіційний сайт УЗ.
|